Жінки та чоловіки у коворкінгових парах непропорційно частіше мають однаковий заробіток, йдеться у новому дослідженні Школи бізнесу Університету Аалто.

Існуючі дослідження вважали, що причиною явно надмірної кількості пар, у яких жінки заробляють трохи менше за своїх партнерів, є існування гендерних норм, згідно з якими жінки повинні уникати заробітку більше за своїх партнерів.

Однак нове дослідження, проведене доктором Наталією Зінов’євою, запрошеним професором Школи бізнесу Університету Аалто, і доктором Маріною Твердоступ, економістом Віденського інституту міжнародних економічних досліджень, знайшло переважну підтримку на користь ідеї про те, що це викликано самозайнятими і працюючими за сумісниками прибутки.

Коли пари починають працювати за наймом, обом вигідніше зрівняти заробіток, оскільки це може допомогти зменшити платежі з прибуткового податку, полегшити бухгалтерський облік чи уникнути непотрібних сімейних переговорів. Через війну пари значно наближаються до паритету проти типовою ситуацією, коли жінки заробляють лише близько 42% сімейного доходу.

Цікаво, що жінки також отримують користь від спільної роботи зі своїми партнерами в одній фірмі, можливо, через покращення переговорів щодо їхньої заробітної плати.

Дослідники використали пов’язані дані роботодавців та співробітників із Фінляндії, які містять докладну інформацію про індивідуальну зайнятість та історію доходів всього населення Фінляндії за період з 1988 по 2014 рік.

«Це не означає, що гендерні норми не грають ролі у шлюбі та у рішеннях жінок про пропозицію робочої сили. Можливо, норма поступово набуває значення зі зростанням відносного заробітку жінок, але різкого стрибка у перевагах подружжя навколо точки з рівними заробітками немає», — каже Зінов’єва.